Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні для потреб Королівства Марокко

31 Липня 2022, 2:23

Українські вчені з Інституту водних проблем і меліорації НААН оцінили можливості співпраці між Україною та потенційними імпортерами продовольства вітчизняного виробництва на засадах інвестування аграрного виробництва України та взаємовигоди.

Методі дослідження: аналіз і синтез, порівняння, класифікація та узагальнення.

Площа сільськогосподарських угідь в Україні нині становить 42,4 млн га (70% території держави), з них рілля — 32,5 млн га
(53,9%). За межами населених пунктів перебуває майже 6,9 млн га державних сільськогосподарських угідь, з яких рілля – 3,7 млн га. Користувачами державних сільськогосподарських земель є майже 3,6 тис. суб’єктів господарювання.

Марокко — аграрна країна з добре розвиненими галузями промисловості. Останніми роками Королівство Марокко стало однією з найрозвиненіших держав континенту, яка має потенціал досягти самодостатності у виробництві харчових продуктів. У сільському господарстві країни зайнято майже половину працездатного населення. Частка продукції сільського господарства в експорті становить 25%. Проте постійно існує небезпека проявів посух. Особливо ризикують низовини країни, де вирощують зернові культури, які щороку зазнають значних коливань опадів. У середньому посуха спостерігається в Марокко кожного 3-го року, створюючи нестабільність сільськогосподарського виробництва, що є основним обмеженням для розширення галузі. Тому на площі майже 1,5 млн га застосовують зрошення.

Варіанти виробничої співпраці

Виробництво зерна на богарі. Аналіз статистичних даних урожайності сільськогосподарських культур в Одеській області (зрошення майже немає) з 2010 по 2020 р. свідчить про високу варіабельність цього показника за змінних погодних умов, зокрема зволоження. Так, урожайність пшениці озимої становила 19,4 – 38,5 ц/га за середнього рівня 31,4 ц/га, кукурудзи — 16,9–47,5 ц/га (34,1 ц/га). Собівартість зерна також істотно змінюється: пшениці озимої — 63 – 182 дол. США/т, кукурудзи — 63 – 218 за середнього показника 120 дол. США/т. Ціна реалізації зерна пшениці озимої в межах України становить 100 – 191 дол. США/т, кукурудзи — 99 – 193 — за середніх значень відповідно 148 і 146 дол. США/т. Тобто на богарі на площі 20 тис. га валовий збір зерна кукурудзи і пшениці в середньому за роками за продуктивністю ріллі 3 т/га буде 60 тис. т. При цьому середні витрати на вирощування пшениці озимої і кукурудзи становлять 400 дол. США/га. За середньої ціни реалізації зерна цих культур по області 150 дол. США/т валовий дохід становить 500 дол. США/га з чистим прибутком 100 дол. США/га або на площі 20 тис. га — 2 млн дол. США. Аналогічні показники врожайності та економічної ефективності характерні і для інших південних областей України. Реалізацію зерна планується проводити відразу у сезон збору з метою мінімізації витрат на зберігання. Крім зерна, при збиранні врожаю залишатимуться відходи у вигляді соломи пшениці і ячменю, яку надалі також планується використовувати на корм, добрива або на виробництво біопалива в збитих тюках по 20 кг.

Виробництво зерна на зрошенні.

В умовах зрошення врожайність польових культур істотно зростає. Зокрема, за дотримання інших вимог сучасних агротехнологій урожайність пшениці озимої гарантовано забезпечується не менше 7 т/га, кукурудзи — 12 т/га. У сівозміні: 1 — пшениця озима; 2 — кукурудза з площі 20 тис. га валовий збір становитиме 190 тис. т зерна (табл. 1). Виробничі витрати дорівнюватимуть відповідно 630 та 850 дол. США/га. За вирощування в рівному співвідношенні цих культур на площі 20 тис. га із ціною реалізації зерна в межах України 225 і 170 дол. США/т валовий дохід становить понад 36 млн дол. США із чистим прибутком 15 млн дол. США. Якщо прийняти, що витрати на відновлення зрошення — 2,5 тис. дол. США/га, то обсяг
залучення інвестицій на площу 20 тис. га буде 50 млн дол. США з терміном повернення коштів 3–4 роки. Потенціал виробництва грубих кормів. На природному фоні родючості темно-каштанового ґрунту середня врожайність сіна люцерни за 10 років на 3-й рік вирощування становила 50 ц/га з коливанням за роками 17–110 ц/га, на фоні систематичного застосування мінеральних добрив — 55 ц/га (22–112 ц/га), зрошення забезпечує 90 ц/га (45 – 140 ц/га), одночасна оптимізація умов зволоження і поживного режиму ґрунту дає змогу отримувати 110 ц/га (55 – 150 ц/га) сіна 14%-ї вологості. У перерахунку на зелену масу це становитиме відповідно 215; 240; 390 та 470 ц/га. Тобто за оптимізації всіх факторів росту і розвитку
рослин люцерни її біопродуктивність буде 150 ц/га сіна або 650 ц/га зеленої маси. У сівозміні з площі 20 тис. га: 1 — пшениця озима; 2 — кукурудза; 3 — люцерна валовий збір зерна становитиме 140 тис. т, сіна — 100 тис. т. За ціни реалізації зерна
200 дол. США/т, сіна — 100 дол. США/т валовий дохід буде 38 млн дол. США, чистий прибуток — 16 млн дол. США.

Економічна ефективність виробництва зерна кукурудзи та пшениці озимої на зрошуваних
землях

Висновок обговорення

У процесі обговорення зацікавленими сторонами було розглянуто різні варіанти умов співробітництва. Один із таких варіантів співробітництва з Королівством Марокко (Сторона — 1) і Україною (Сторона — 2) у сфері сільського господарства — послідовні етапи спільної виробничої та інвестиційної діяльності. Початковим із цих етапів є виробництво зерна кукурудзи і пшениці озимої на землях НААН у зоні зрошення площею 20 тис. га. Один із варіантів співробітництва передбачає такі умови і зобов’язання Сторін: «Сторона — 1» забезпечує інвестиційними ресурсами реалізацію проєктів відновлення і розширення систем зрошення на площі 20 тис. га з орієнтовними капітальними затратами 50 млн дол. США. «Сторона — 2» розробляє і реалізує на практиці проєкти відновлення і розширення зрошення, забезпечує агротехнологічні процеси безпосередньо виробництва зерна та здійснює його постачання Стороні — 1 у рахунок виконання інвестиційних умов і зобов’язань (250 тис. т).

 


Посилання на джерело